Чорна плямистість є дуже шкідливою хворобою винограду, яка вражає всі органи рослин протягом усього вегетаційного періоду. Хвороба поширена у всіх виноградарських регіонах України. Її відносять до хвороби багаторічної деревини винограду .
Найактивніше розвивається та наносить найбільшу шкоду у роки з підвищеною вологістю повітря. Проявляється на початку вегетації в період цвітіння винограду. Також вона відома під назвою екскоріоз, або ескоріоз, фомопсис, або розтріскування кору, відмирання пагонів, або «мертва рука» чи сухорукавність.
Збудником хвороби є недосконалий гриб Phomopsis viticola Sacc., який належить до сімейства Deuteromycetes , порядку Sphaeropsidales .
Шкідливість хвороби
За багаторічне ураження виноградних кущів шкідливість чорної плямистості полягає у руйнуванні багаторічної деревини кущів, ламкості пагонів, всиханні рукавів, відмиранні плодових ланок та штамбів. При цьому погіршується якість лози, однорічні пагони погано визрівають і накопичують недостатню кількість поживних речовин, чим послаблюється стійкість кущів до несприятливих умов довкілля, вони більш схильні до низьких негативних температур, у результаті знижується їх зимостійкість і зростає схильність до вимерзання.
Особливо небезпечний розвиток чорної плямистості у розплідниках, оскільки використання хворих лоз при вирощуванні посадкового матеріалу є одним із джерел поширення хвороби.
У період вегетації інтенсивний розвиток хвороби залежить від погодних умов, чому сприяє висока вологість повітря. Найбільша шкідливість виявляється у деформації і передчасному відмиранні уражених листків, що знижує активність фотосинтезу листкового апарату. Зростання пагонів винограду протягом вегетації із вічок плодових стрілок, що пошкоджені чорною плямистістю, зазнає значних змін. У порівнянні з пагонами, розвиненими на здоровій плодовій стрілці, середня їх тривалість зменшується на 8% (при 1 балі ураження), на 19% (при 2 балах), на 26% (при 3 балах). На уражених однорічних пагонах нижніх міжвузлів гине до 60% вічок, що знижує навантаження кущів вічками. Уражені пагони можуть ламатися, частина їх у зимовий період вимерзає. За умов інтенсивного розвитку чорна плямистість може призвести до загибелі вічок, що суттєво знижує продуктивність рослин і призводить до значної втрати врожаю та значних економічних збитків. У середньому врожайність кущів знижується на 20–30%, а за відмирання рукавів рослин – на 50–90%.
Джерело інфекції і умови поширення хвороби
Збудник чорної плямистості зимує у вигляді міцелію гриба під епідермісом у тканинах кори однорічної та багаторічної деревини кущів та опалого листя. На уражених ділянках однорічних пагонів хворобу візуально можна визначити за «білістю» кори та чисельних пікнідах гриба.
Найбільш активний збудник чорної пятнистості у прохолодних та вологих умовах. Поширенню хвороби сприяє прохолодна і волога весна навіть за мінімуму інфекційного початку, але за оптимальних умов для патогенезу можливий розвиток чорної плямистості. Найбільше поширення та розвиток чорної плямистості спостерігається у роки з холодними зимами та екстремально низькими температурами повітря в період вегетації.
Розвиток хвороби
Перше зараження рослини відбувається рано навесні в умовах високої вологості при встановлені денних температур вище +8ºС зрілими альфа-спорами, що виходять із зимуючих пікнід і розносяться вітром та дощем. Інкубаційний період хвороби коливається залежно від вологості та температури від 1 до 3 тижнів. Факторами, що сприяють подальшому поширенню та розвитку хвороби, є широкий діапазон температур – від +15 до +35ºС (оптимальна +23ºС) за відносної вологості повітря не нижче 86% та вологості ґрунту вище 60%. За таких умов зараження частин виноградного куща чорною плямистістю відбувається протягом усієї вегетації.
Ознаки ураження
Хвороба вражає зелені органи (пагоні, листки, вусики, суцвіття, грона) та задерев’янілі частини виноградних кущів (однорічні пагони, плодові стріки, рукави та штамби). Переважно заражається нижнє листя, рідше вусики і гребені грон винограду. Джерелом зараження є міцелій та пікніди гриба, що знаходяться на уражених органах винограду . Затяжна весна сприяє розвитку хвороби на виноградних насадженнях.
Перші ознаки чорної пятнистості з’являються дуже рано вже у другій половині травня, при розвитку перших 2–3 листочків. На листі з’являються некрози темно-коричневого або чорного кольору з жовтою облямівкою переважно поблизу потужнішої жилки, яка теж частично або повністю пофарбована у темний колір. Здебільшого уражається листя нижнього ярусу. На листі утворюються овальні некрози нижче до центральної жилки, яка внаслідок хвороби набуває чорного кольору. Тканина листя деформується, часто спостерігаються кучерявість листової пластинки, з’являються розриви та дірки, листя передчасно жовтіє. Наприкінці вегетації у старого листя некрози утворюються без світлих ореолів.
На зелених погонах перші ознаки чорної плямистості з’являються у червні. Як правило, уражуються лише перші 6–7 міжвузли. На них утворюються довгасті чорно-бурі здуття тканин кору у вигляді округлих плям. Найбільш помітними вони стають у липні. У міру зростання та потовщення пагонів плями зливаються у витягнуті плями, розтріскуються, утворюються поздовжні некрози, тканини лози між ними стають світло-коричневими. Більш темні краї розриву твердіють і надають ураженим місцям струпоподібного зовнішнього вигляду.
На уражених гребінях суцвіття і грон з’являються темно-коричневі або чорні плями у вигляді штрихів, які, розростаючись, можуть викликати відмирання окремих частин гребінця. Іноді відбувається інфікування ягід, яке відбувається в основному під час цвітіння і незабаром після цвітіння та залишається латентним, доки ягоди не починають дозрівати. Іноді навіть колпачки квіток бувають покриті чорними плямами. Ягоди покриваються темно-фіолетовими плямами, стають неприємними на смак та в’януть.
Протягом усієї вегетації відбувається зараження здерев’янілих частин куща: кори, однорічних визрілих пагонів, рукавів, багаторічної деревини, штамба, всередині яких розвивається міцелій збудника. На визрілих уражених пагонах внутрішній міцелій, розростаючись, руйнує коричневий пігмент кори, що викликає її знебарвлення, так звану, «білість» кори, що охоплює кілька міжвузлів по довжині пагону або навіть весь пагін.
На вицвілих ділянках кори утворюються плодові тіла гриба (пікніди). Під корою багаторічної деревини також з’являються плодові тіла, що розростаються до щільних чорних утворень. Якщо міцелій глибоко вростає в деревину, то утворюються прогнили ділянки, які спочатку послаблюють ріст, а пізніше викликають відмирання цілих рукавів.
Збудник Phomopsis viticola Sacc за способом харчування належить до групи факультативних сапрофітів, тобто здатний проникати через тріщини або ранки в тканину рослини-господаря і поширюватися у верхніх її частинах під епідермісом, живе паразитично, викликаючи некротизацію клітин паренхіми. Після відмирання ділянок ураженої тканини гриб продовжує зростати та розвиватися на них як сапрофіт. Через два тижні після зараження на цих мертвих та почорнілих ділянках починають формуватися пікніди – органи спороношення, у яких дозрівають спори гриба.
Як правило, його гіфі, що впроваджуються, незабаром інкапсулюються внаслідок посиленого поділу клітин як форми активної захисту тканин господаря, що гальмує його поширення. Гриб при цьому не відмирає, але не може утворювати плодові тіла у здорових зелених частинах винограду.
Тільки з початком здерев’янення погонів або при опаданні листя, коли знижується захисна реакція винограду, гриб починає розвиватися сапрофітно у мертвої корі та в опалому листі, утворюючи плодові тіла (пікніди).
Заходи захисту
Боротьба з чорною плямистістю на винограді ускладнена тим, що міцелій збудника проникає глибоко у тканини деревини та перебуває під їх захистом, а спори гриба знаходяться у пікнідах та захищені від фунгіцидів товстою кулею клітин.
З цього приводу хімічний захист виноградних кущів проти чорної плямистісті має бути направлений у першу чергу на знищення основного джерела інфекції – пікнід (плодові тіла гриба), а потім проти поширення спор зараження.
В умовах, сприятливих для розвитку хвороби, та при сильному ураженні виноградних рослин у період вегетації захист необхідно починати восени, а саме після опадання листя або після обрізання (зимова обробка), яку проводять у суху погоду при температурі не нижче +10ºС.
У цей період ефективно використовувати бакову суміш із азотного добрива карбоміду та залізного купоросу (3–5%) за умов обприскування кущів робочим розчином препаратів . Ця суміш має кілька переваг у захисту рослин. Перш за все, залізний купорос є контактним препаратом широкої дії, який викорінює практично всю фітопатогенну інфекцію і виявляє акарицидну дію. По-друге, суміш ефективно спрацює як дезінфектор проти лишайників і мохів та сприятиме кращому закладанню бруньок майбутнього врожаю. Таким чином, спільне застосування залізного купоросу з азотним добривом створить кисле середовище, що сприятиме прискоренню процесів розкладання рослинних решток та обмеженню накопичення зимуючого запасу хвороб.
Навесні слід провести дві обробки.
Першу – в період набухання бруньок, застосовуючи препарати, що містять мідь або її замінники (фунгіциди, що містять діючу речовину манкоцеб – Дитан М-45 (3,0 кг/га) та ін.).
Наступну – в період появи 2 – 3-х листків (найпізніше до 5 листків), застосовуючи препарати контактної дії з широким спектром дії, найбільш ефективними з них є : Антракол (1,5 кг/га), Шавіт (2,0 кг/ га), Фольпан (2,0 кг/га), Делан (0,5–1,0 кг/га), Полірам (1,2 кг/га) та ін.
Подальші обробки проти чорної плямистості для захисту виноградних рослин збігаються з обробкою насаджень проти інших хвороб із застосуванням фунгіцидів з хімічних класів (2,0–2,5 кг/га) та стробілуринів – Стробі (0,3 кг/га), Квадріс (0,8 л/га) та ін.
Виходячи з того, що чорна плямистість є хронічною хворобою виноградного куща і за короткий термін повністю неможливо ліквідувати її навіть за багаторазових ретельних обробок, слід при сильному ураженні проводити цілеспрямовану боротьбу протягом декількох років.
Фітосанітарний контроль є дуже важливим аспектом будь-якої боротьби з чорною плямистістю. Всі уражені частини куща повинні бути видалені під час обрізування і знищені, оскільки вони є важливим джерелом інокулята. Доведено, що багаторічні частини куща винограду, які заражені фомопсисом, можуть протягом декількох років накопичувати інфекційний запас плодових тіл збудника хвороби.
Повністю вилікувати чорну грибкову плямистість дуже складно, тому боротьба з нею може розтягнутися надовго. Але навіть якщо вам вдасться вилікувати виноград від цього захворювання, не припиняйте регулярно проводити профілактичні обприскування.
Якщо ви помітили на винограді ознаки ураження чорною плямистістю, то приступати до боротьби з нею потрібно негайно. Особливість цієї хвороби в тому, що міцелій грибка розташовується дуже глибоко в тканинах, тому обробки рослини фунгіцидними препаратами будуть низькоефективними. Однак обробляючи рослини Нітрафеном або Днок, ви зможете знищити як плодові тіла, так і спори грибка. Тому так важливо не забувати вчасно проводити обробки з метою профілактики від грибкових захворювань, так як це допоможе захистити ваш виноградник від чорної плямистості.
Щоб не допустити ураження винограднику даною грибковою хворобою, необхідно проводити наступні профілактичні заходи:
- висаджувати потрібно лише абсолютно здоровий посадковий матеріал;
- проводити систематичний огляд рослин на предмет виявлення симптомів захворювання;
- відразу ж, як будуть виявлені перші симптоми хвороби, вирізають і знищують вогнем всі уражені частини куща;
- стебла не повинні лежати на грунті, тому їх потрібно обов’язково підв’язувати;
- правильно підживлювати кущі збалансованим добривом, до складу якого повинні обов’язково входити бор і цинк.
Для боротьби з чорною плямистістю використовуються такі препарати: Антракол , Дезорал , Квадріс , Ридоміл Голд , Скор , Танос , Фітал , Фольпан , Шавіт .